До 130 - річчя від дня народження українського розвідника Івана ЛИТВИНЕНКА
До 130 - річчя від дня народження українського військовика, полковника Армії УНР, уродженця с. Хоружівка Недригайлівська публічна бібліотека презентувала відеорозповідь «Постать у часі». Онлайн-заходи до ювілейної дати відомого земляка відбулися в бібліотечних та освітніх закладах громади. Недригайлівський краєзнавчий музей розгорнув виставку «Легендарний полковник» до 130-річчя Івана Литвиненка, а також підготував матеріали, що представляють його життєвий шлях та боротьбу за незалежність України, які були розміщені на сторінках соціальних мереж.
Іван Данилович Литвиненко – учасник Української революції та Двох світових воєн, полковник, дипломат, один із керівників розвідки Української Народної Республіки й Української повстанської армії, уродженець села Хоружівка Сумської області.
Під час Першої світової війни Литвиненко – офіцер царської армії.
З 1917 року – в Армії Української Народної Республіки, де отримав звання полковника.
Військову службу в українській армії він починав у складі 147 пішої Воронізької дружини. Був переведений до 1 Українського вартового полку. Став командиром сотні, а пізніше командиром 3 куреня 1 Київського вартового полку.
Далі він відомий як помічник командира, потім командир 1 Запорозького пішого полку ім. гетьмана П. Дорошенка. Командир 1 Запорозької дивізії.
Наступна сторінка війни за державність, в якій активну участь брав Іван Литвиненко, – Перший Зимовий похід Армії УНР по тилах більшовиків і денікінців, який став безпрецедентним в історії воєн за своїм характером і героїзмом. В цьому поході Іван Литвиненко був командиром Збірного Запорозького кінного полку ім. Богдана Хмельницького Запорозького корпусу Армії УНР.
Займаючись розвідувальною діяльністю, Іван Данилович був постійним об'єктом уваги радянських спецслужб. У документі, складеному за агентурними і слідчими матеріалами 1939 року, у розділі “Українські терористичні організації в Польщі” він згадується серед десяти найбільш авторитетних та активних діячів екзильного уряду УНР.
У вересні 1943 року Литвиненко ще з двома колишніми полковниками Армії УНР переходить до Української Повстанської Армії. Його організаторський хист і бойовий досвід стають у великій пригоді армії, яка повела боротьбу проти гітлерівської Німеччини і сталінського СРСР.
Він стояв практично біля витоків розвідки УПА як начальник відділу розвідки Крайового Військового Штабу УПА – Північ.
Згодом стає інструктором старшинської школи УПА “Дружинники”, де на пропозицію командира УПА–Північ Дмитра Клячківського – “Клима Савура” полковник Литвиненко викладає курс “Бойова розвідка”, а також керує випуском старшин.
Через прогресуючу недугу після особистої зустрічі з членом Центрального проводу ОУН Василем Куком – “Лемішем” та отриманих завдань Литвиненко звільняється з військової служби і переходить у підпілля.
Деякий час Литвиненко проживав нелегально у Львові, виконуючи різні доручення підпілля ОУН. Пізніше був виявлений і заарештований радянськими слідчими органами.
Розстріляли полковника в Лук’янівській в’язниці 17 лютого 1947 року.
